Ми бачили різні холостяцькі інтер'єри — брутальні, індустріальні, гострі та вугільно-чорні. Цього разу нас привабила сіра квартира в будинку з 400-річною історією та дуже цікавим господарем
Дім істинного творця ніколи вражає оковеликою кількістю форм і відтінків. Веселка з усіма її переливами і відблисками ховається в недоступних для глядача глибинах, будинок у цьому випадку служить надійною раковиною, де можна розслабитися і виудити зі своєї внутрішньої прірви ідейку-другу. Саме такий будинок облаштував для себе шведський фотограф Andreas Ackerup.
Інтер'єр у будівлі XVII століття не можна назватирозкішним, ні строгим, ні холодним холостяцьким. Цей інтер'єр чимось нагадує домашнього пса. Сірий, з рідкими жовтими плямами, трохи сонний, подекуди м'який, з якимось своїм особливим щетинистим затишком.
Пес явно породистий — сірий фон зараз на пікумоди, кілька предметів сучасного та не дуже сучасного мистецтва лише підтверджують висновки. У далекому кутку можна помітити й сліди далеких предків — залишки чотирисотрічного розпису на стіні. Підсвічує її дуже вдало обрана настільна лампа з фактурним плафоном.
Меблі обрані присадкуватий і гранично комфортний— вітальня явно улюблене місце господаря. Тут він гостей зустрічає, і відпочиває, і рефлексує. Два симетричні вікна змушують дотримуватися такого самого принципу і в обстановці.
Їдальня передбачає часте присутність гостей,і, судячи з аскетичного оформлення, відвідують цей будинок люди, дуже схожі на господаря — схильні до самокопання, споглядання білого листа і глибоких роздумів про вічне. Скромний інтер'єр цьому тільки сприяє: шліфована дошка на підлозі як символ заземлюючої простоти, біла накрохмалена скатертина — ось вам і чудова нагода поговорити про вічні цінності покоління, що минуло, та й золота зірка зверху.
В цілому інтер'єр ідеальний для будь-якої творчої людини, тому що є чистим, здебільшого білим листом, відштовхнувшись від якого, можна піднестися до захмарних висот.
