Будь-який простір медичного призначенняапріорі не може викликати позитивних емоцій? Ми розпитали автора проекту Міто Мелітоняна про тонкощі роботи з просторами особливого призначення, про складнощі, з якими йому довелося зіткнутися, і про багато іншого. Міто Мелітонян, архітектор: — Я народився у сім'ї архітекторів, і мені пощастило стати 12-м. Після 9 класу я вступив до МКАМС (архітектурний технікум) і дуже довго не міг зрозуміти чого від мене хочуть. Смак до професії прийшов після 3-го курсу, коли нас відправили на виробничу практику. Я тоді потрапив до архітектора Бориса Уборевича-Боровського, якого ми з батьком випадково зустріли на одній із архітектурних виставок. Перша зарплата задала напрямок моєї діяльності і, по суті, зумовила мою долю. Я із захопленням почав працювати за професією і продовжую робити це й досі. Як складеться далі — не загадую, але зараз я роблю те, що вмію найкраще. 4 роки я займався в основному великими містобудівними об'єктами, завдяки чому навчився мислити структурно, потім вважав за краще працювати самостійно. За час самостійної діяльності я дійшов висновку, що в архітектурі та дизайні сам об'єкт вторинний, важливим є спілкування з тим середовищем, в якому ти проектуєш, або важлива та людина, для якої ти створюєш об'єкт. Це, по суті, сформована життєва позиція, яка стосується не лише архітектури: я працюю не з об'єктом, я працюю з людьми. melitonyan.com
— Планування цього простору було заданоспочатку через те, що будь-яка медична установа повинна відповідати певним стандартам і логіці процесів, що там відбуваються. Фактично у цьому проекті я вирішував завдання функціонального зонування та декорування.
Основним моментом, який я виділив, коли почавпрацювати з цим проектом, була необхідність поділу простору першого поверху на три зони: ресепшена та загальної приймальної; зони очікування та зони коридору з діагностичними кабінетами.
В обробці я намагався використати мінімальнекількість матеріалів. За великим рахунком їх тут всього чотири: дерево і лінолеум під дерево, плитка для підлоги, скло і фарбована біла поверхня стелі.
Логіка поділу простору була в першу чергучерга обумовлена розташованою ліворуч від входу колоною. Один з її кутів фактично став відправною точкою в процесі «нарізки» простору — від нього відходить промінь, який відокремлює зону очікування від зони прийому. Від неї ж, у свою чергу, відходить промінь, який «ріже» ресепшен.
Саму лінію, за великим рахунком, не видно, але вона чітко відчувається. Коли людина входить у приміщення, він потрапляє у свого роду вирву, що засмоктує її углиб простору.
Головним інструментом зонування у цьому проектістало світло. У роботі з підсвічуванням напрямних, з яких мав вийти замкнутий світловий контур, виникла суттєва складність. Світильники розташовуються відразу в підлозі, в стелі та в стінах, у тій же точці, де світильник підходить до стіни, перетин виявляється об'єктивно набагато ширшим щодо параметрів самого світильника. Щоб вирішити проблему, довелося буквально вивертати шматок стіни, щоб світильники були повністю перпендикулярні один одному. Це було найскладніше.
Для обробки стін я використав фактурний лінолеум.Причиною такого рішення стала необхідність швидкого та бюджетного оздоблення округленої стіни. До речі, зараз відрізнити лінолеум від ламінату ніхто не може.
Фактично в цьому проекті всього чотири кольори, тавсі вони відповідають використаним матеріалам. Рейкова дерев'яна стеля, локалізована у кабінетів МРТ і КТ, обумовлена суттю технології магнітно-резонансної томографії, що працює за принципом зрізів, і стеля в цьому випадку виступає якоюсь реплікою.
